Щойно подивився обидві частини. Порівняно з книгою було зроблено багато змін, і я б не сказав, що вони пішли на користь. ІМХО, книга і фільм сприймаються як 2 абсолютно різні твори, подібні лише основними подіями і героями. Наприклад, у книзі Гаррі, перемігши Волдеморта, повертає бузинову паличку до гробниці Дамблдора, і каже, що коли він помре своєю смертю, то паличка втратить свою силу. У фільмі він переламує її й викидає. Або ж діалог стосовно того, кому належить ця паличка. У книзі Гаррі пояснював це Волдемортові. У фільмі - Рону й Герміоні, після смерті Темного Лорда.
Замість пролога Вічний революціонер — Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю, — Він живе, він ще не вмер. Ні попівськiї тортури, Ні тюремні царські мури,
Творчість Михайла Юрійовича Лермонтова зазнала впливу як романтизму, так і реалізму. У цьому його своєрідність. У поетичній спадщині Лермонтова ми бачимо рух від романтизму до реалізму, хоча й у зрілих і в пізніх творах зберігаються романтичні мотиви. Але в усі роки в поезії М. Лермонтов виявляв цікавість до особистості - неабиякої, шукаючої, вільнолюбної, а тому самотньої, незадоволеної і трагічно нещасливої. Особистості духовно багатої, яка прагне визначити своє місце в сучасному їй світі.
У літературу Лермонтов не ввійшов, а ввірвався - своїм віршем-пострілом, віршем-обвинуваченням. Йдеться про вірш "Смерть поета" (1837). Він відразу ж визначив і місце Лермонтова в літературі, і його позицію в суспільстві. Лермонтову було не по дорозі з тими, у кому він бачив катів "Волі, Генія і Слави", хоча він розумів, що "пред ними суд и правда - все молчи!" і що на їх боці закон сили і влади. Для себе поет вибирає позицію по інший бік. Засобом протесту, знаряддям боротьби з ненависним йому суспільством Лермонтов обирає Слово. Це Слово він порівнює з гострим кинджалом ("Кинджал"). Доля поета, його призначення стають однією з провідних тем творчості Лермонтова.
Мотив протесту, заперечення лицемірних законів суспільства звучав ще в ранньому вірші "Скарги турка" (1829).
По-перше, за свідченням сучасника поета О.В.Мещерського, Лермонтов "добре говорив малоросійською". Навіть збереглася така цікава деталь, що у Лермонтова був денщиком солдат-українець, з яким він розмовляв українською мовою.
Відомо також, що поет дуже любив і цінив український гумор. Знав багато анекдотів і вмів їх розповідати мовою оригіналу.
Лермонтов говорив українською!
"Любий друже..."
Лермонтовські зв'язки з Україною
Про них сучасне літературознавство не дуже пише, якось воно залишилося десь на другорядних позиціях. А шкода, бо читач тут для себе може знайти багато цікавого.
М. Лермонтов
М.О. Щербатовій
Український переклад
(Переклад Руслани Хмелінської)
На світські тенета,
На балу оманливі шати
Вкраїнські простори
Схотіла вона проміняти,
Та рідного півдня
Однак не зреклася завіту
Серед крижаного,
Серед невблаганного світу.
Нова зірка!!! 
