На балу оманливі шати

Вкраїнські простори

Схотіла вона проміняти,

Та рідного півдня

Однак не зреклася завіту

Серед крижаного,

Серед невблаганного світу.

Як ночі Вкраїни

Зі світлом зірок таємничих,

Дарують принаду

Слова її вуст чарівничих,

Прозорі і сині,

Мов неба блакить, сяють очі,

А ласки бентежать,

Як трунок п’янкий опівночі.

Рум’янцем квітучим

Їй щічки природа покрила

І сонцем блискучим

Волосся густе позлотила.

Печаль за вітчизну

Їй душу чутливу проймає,

І серцем дитячим

На Бога вона уповає;

Як рідний народ,

У чужинців опори не просить,

І в гордім спокої

Насмішку і зло переносить;

Один лише погляд

В ній пристрасть не зродить,

напевно,

Полюбить не скоро,

Але й не розлюбить даремно.