Щойно подивився обидві частини. Порівняно з книгою було зроблено багато змін, і я б не сказав, що вони пішли на користь. ІМХО, книга і фільм сприймаються як 2 абсолютно різні твори, подібні лише основними подіями і героями. Наприклад, у книзі Гаррі, перемігши Волдеморта, повертає бузинову паличку до гробниці Дамблдора, і каже, що коли він помре своєю смертю, то паличка втратить свою силу. У фільмі він переламує її й викидає. Або ж діалог стосовно того, кому належить ця паличка. У книзі Гаррі пояснював це Волдемортові. У фільмі - Рону й Герміоні, після смерті Темного Лорда.
Творчість Михайла Юрійовича Лермонтова зазнала впливу як романтизму, так і реалізму. У цьому його своєрідність. У поетичній спадщині Лермонтова ми бачимо рух від романтизму до реалізму, хоча й у зрілих і в пізніх творах зберігаються романтичні мотиви. Але в усі роки в поезії М. Лермонтов виявляв цікавість до особистості - неабиякої, шукаючої, вільнолюбної, а тому самотньої, незадоволеної і трагічно нещасливої. Особистості духовно багатої, яка прагне визначити своє місце в сучасному їй світі.
У літературу Лермонтов не ввійшов, а ввірвався - своїм віршем-пострілом, віршем-обвинуваченням. Йдеться про вірш "Смерть поета" (1837). Він відразу ж визначив і місце Лермонтова в літературі, і його позицію в суспільстві. Лермонтову було не по дорозі з тими, у кому він бачив катів "Волі, Генія і Слави", хоча він розумів, що "пред ними суд и правда - все молчи!" і що на їх боці закон сили і влади. Для себе поет вибирає позицію по інший бік. Засобом протесту, знаряддям боротьби з ненависним йому суспільством Лермонтов обирає Слово. Це Слово він порівнює з гострим кинджалом ("Кинджал"). Доля поета, його призначення стають однією з провідних тем творчості Лермонтова.
Мотив протесту, заперечення лицемірних законів суспільства звучав ще в ранньому вірші "Скарги турка" (1829).
По-перше, за свідченням сучасника поета О.В.Мещерського, Лермонтов "добре говорив малоросійською". Навіть збереглася така цікава деталь, що у Лермонтова був денщиком солдат-українець, з яким він розмовляв українською мовою.
Відомо також, що поет дуже любив і цінив український гумор. Знав багато анекдотів і вмів їх розповідати мовою оригіналу.
Лермонтов говорив українською!
"Любий друже..."
Лермонтовські зв'язки з Україною
Про них сучасне літературознавство не дуже пише, якось воно залишилося десь на другорядних позиціях. А шкода, бо читач тут для себе може знайти багато цікавого.
Нова зірка!!! 
